Проантикорупційні обмеження, участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції
14 жовтня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про запобігання корупції" (далі - Закон), який набрав чинності 26 квітня 2015 року.
Розділом IV «Запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням» Закону державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування встановлені обмеження та заборони певних видів поведінки, зокрема щодо:
- використання службових повноважень чи свого становища (ст. 22 Закону);
- одержання подарунків (ст. 23 Закону );
- одержання неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними (ст. 27 Закону);
- сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 25 Закону);
- діяльності колишніх посадовців та службовців, пов’язаної з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, після припинення їхньої служби (ст. 26 Закону);
- спільної роботи близьких осіб (ст. 27 Закону).
Звертаємо увагу, що Законом України «Про запобігання корупції» встановлено обмеження щодо використання суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення службових повноважень та свого службового становища. Такі обмеження поширюються на чітко визначене законом коло осіб визначених частиною першою статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».Зазначеним особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах (стаття 22 Закону).
Критерієм для розуміння понять правомірності та неправомірності використання службових повноважень чи свого становища є відповідність дій посадових та службових осіб вимогам законів та інших нормативно-правових актів, посадових інструкцій, положень про структурні підрозділи тощо.Наслідками порушення вимог щодо обмеження та заборони неправомірного використання службових повноважень чи свого становища можуть стати:
- скасування або визнання незаконними нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) з порушенням вимог Закону;
- визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок порушення вимог Закону;
- відшкодування збитків, шкоди, завданих державі, фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення;
- вилучення незаконно одержаного майна.
Статтею 65 Закону встановлено, що за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
На сьогоднішній день надзвичайно гостро стоїть проблема корупції в Україні, суттєво впливаючи на подальшу долю держави та її розвиток. Враховуючи як зовнішні чинники такі як світова фінансова криза, невигідне міжнародне становище України, так і внутрішні чинники на теренах України: політична та економічна кризи, проблема боротьби з корупційними діяннями стала досить гострою.
Закон України «Про запобігання корупції» передбачає участь громадян, громадських організацій у заходах щодо запобігання, виявлення і протидії корупції. Так, громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
2) запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
5) вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
9) здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття.